Корисна інформація

Як навчити дітей грати в класики.

Пам’ятаєте, як у дитинстві асфальт у дворі був розкреслений крейдою, а на майданчику красувалися квадрати з цифрами та напівкола зі словами: вогонь, сонечко, пожежа? Це всім знайомі класики. Давайте згадаємо правила цієї чудесної гри.Для початку потрібно знайти собі компанію — чим більше гравців, тим цікавіше. В класики не соромно стрибати ні дівчаткам, ні хлопчикам, ні сестер, ні братів, ні мам, ні навіть бабусям… Ну, а якщо ви умовте пострибати тата або дідуся — то вас можна вважати сильним оратором. Після класиків відразу біжіть балотуватися в президенти!

Ну що ж, компанія готова, тоді вам, як мовиться, і крейду в руки. Беремо симпатичний вам колер (благо сьогодні в магазині можна знайти крейду на будь-який смак, вибачте, колір), і малюємо квадрати від одного до двох «поверхами», а три-чотири — парами. Далі — один «поверх», дві пари. Доходимо до дев’яти-десяти і малюємо півколо з основою верхньої пари. Всередині пишемо «котел», «вогонь», «пожежа», «горище» або «сонечко». У випадку з останнім варіантом можна домалювати посмішку і промінчики. Але довіряти цій мордашке не будемо — кожен, хто випадково туди потрапить — згорає.

Шедевр намалювали — що ж далі? Треба вибрати собі талісман, який будемо кидати. Найкраще для цього підходять дівчачі фенечки з бісеру, можна взяти монетку, але вона не так практична, можна пошукати на вулиці камінчик або пивну кришку. Підібрали? Тепер починаємо стрибати!

Перша дитина  кидає талісман на квадрат з цифрою один, пропрыгивает наступаючи в кожне поле ногою шлях до «котла» і назад. На одній нозі стрибати по «поверхах» і розставивши ноги, наступаємо на парні квадрати.

Обов’язково стежте куди ступаєте, бо якщо зачепиш кордону «поверхів» — передаєш право стрибка наступному гравцеві. Отже, проскакав до першого квадрата, нагибаешься і забираєш свій талісман. Далі — кидаєш в квадрат із цифрою два, пропрыгиваешь весь шлях, забираєш талісман, цілишся в третій квадрат.

Важлива умова — якщо заступив в «котел», то всі пройдені тобою «поверхи» згоряють і право стрибати переходить до наступного гравця. Ти починаєш грати, коли до тебе доходить чергу, з першого «поверхи».
Хто першим добереться до десятого «поверхи» — квадрата, той і переміг. Є й інші варіанти гри — ускладнені. Можна грати в «кульгаві класики» стрибаючи на одній нозі, можна кидати талісман з-за спини, а потім стрибати. Головне — рух.

Збірка літніх ігор "Сонячна ігротека", по рекомендації Всеосвіти.

Літня рухлива гра "СТОНІЖКИ"

Кількість гравців:  десять і більше (парна кількість).

Матеріали: крейда.

Місце гри: ігровий майданчик, парк.

На землі намалюйте крейдою дві паралельні лінії завдовжки 5—8 м (залежно від віку гравців).

Гравці поділяються на дві команди, вишиковуються один за одним перед лініями, узявши переднього гравця за пасок. Таким чином утворюється ланцюжок — «стоніжка».

Команди сідають навприсядки і за командою ведучого починають рухатись уздовж ліній. Перемагає «стоніжка», яка першою пробіжить уздовж своєї лінії.

Якщо під час руху хтось із гравців упаде, команда зупиняється і чекає, поки він підведеться, а потім знову продовжує рух.

Літня рухлива гра "КУРОЧКИ ТА ГОРОШИНКИ"

Кількість гравців:   дванадцять і більше.

Матеріали: не потрібні.

Місце гри: пляж, ігровий майданчик, парк.

Із числа гравців обирають 2 «курочки» та 4—6 «горошинки». Усі інші гравці утворюють коло — «клітку».

«Горошинки» заходять у «клітку», назовні лишаються «курочки».

За сигналом ведучого «клітка» рухається по колу праворуч або ліворуч, а «курочки» ходять навколо неї, змахують крильцями та квокчуть.

За командою ведучого «Стій!» гравці зупиняються і піднімають руки, відкривши «клітку».

«Курочки» забігають у коло і намагаються наздогнати «горошинок». Упійману «горошинку» «курочка» виводить з кола. Гра продовжується знову, як тільки буде упіймана одна «горошинка». Після закінчення гри відзначаються найспритніші «курочка» та «горошинка».

Літня рухлива гра  "КВІТНИК"

Кількість гравців: п'ятеро і більше.

Матеріали:  м'яч.

Місце гри: ігровий майданчик, парк.

Ведучий присвоює гравцям імена квітів.

Гравці стають у коло, ведучий заходить всередину і розпочинає потім таку розповідь: «Я був у саду, багато бачив квітів, от тільки Троянди там не було». «Ні,— має відповісти йому гравець з іменем Троянда,— Троянда там була». Ведучий кидає цьому гравцю м'яч.

Троянда ловить м'яч та каже: «А от Півонії там не було...». Тут має озватися Півонія: «Півонія там була, а от Ромашки там не було...».

І так далі.

Гравець, який не встиг вчасно відгукнутися й упіймати м'яч, залишає гру.

Літня рухлива гра "КАРЛИКИ ТА ВЕЛЕТНІ"

Кількість гравців:  десять і більше.

Матеріали: не потрібні.

Місце гри: ігровий майданчик.

Усі гравці стають у коло. Ведучий заходить усередину, пояснює правила гри.

Якщо ведучий промовить «карлики» — гравці мають сісти навпочіпки, якщо скаже «велетні» — усі мають підвестися і підняти руки. Той, хто помилився, вибуває з гри.

Під час гри ведучий може збивати гравців з пантелику, подаючи неправильні команди, наприклад: «Кози!», «Вода!», «Кролі!».

Перемагає гравець, який жодного разу не помилився.

Літня рухлива гра  "Я ЗНАЮ БАГАТО ІМЕН"

Кількість гравців: троє і більше.

Матеріали:   довга скакалка.

Місце гри: ігровий майданчик.

Двоє гравців беруть скакалку і починають її крутити.

Третій гравець перестрибуючи через скакалку, каже «Я знаю три дівочих імені: Оля, Таня, Катруся!». (Можна розпочати гру і з хлопчачих імен.)

Потім через скакалку стрибає наступний гравець. Але він має назвати вже чотири імені. Гра триває, поки хтось із гравців не назве заздалегідь обумовлену кількість імен (наприклад, десять). Перемагає найспритніший і найкмітливіший гравець. Гравці мають називати підряд або лише дівочі, або лише хлоп'ячі імена. Плутати не можна.

Літня рухлива гра  "КОШИК ІЗ ФРУКТАМИ"

Кількість гравців:  десять, п'ятнадцять.

Матеріали:  не потрібні.

Місце гри: ігровий майданчик, парк.

Кожен гравець обирає для себе назву фрукта або ягоди. Потім гравці стають у коло.

Ведучий обходить коло, дізнаючись, який плід обрав для себе кожен гравець. Після цього він заходить у коло і розпочинає гру такими словами: «Якось я був у садку і побачив там дерева з чудовими грушами та яблуками».

Поки ведучий промовляє це речення, «яблуко» та «груша» міняються місцями. А ведучий, помітивши це, намагається зайняти одне із місць у колі, що звільнилися.

Якщо в розповіді ведучого трапляються слова «кошик із фруктами» або «кошик з ягодами», то усі гравці, що обрали для себе ці плоди, мають помінятися місцями.

Якщо ведучому вдасться зайняти будь-чиє місце в колі, то гру продовжує гравець, який забарився.

Літня рухлива гра  "ДЕ ЗАХОВАЛАСЯ МОНЕТКА?"

Кількість гравців: від двох до шести.

Матеріали: по одній монетці (камінцю, мушлі або іншій дрібній речі) та по п'ять фішок для кожного гравця.

Місце гри: пісочниця, піщаний пляж.

Кожен гравець нагрібає з піску п'ять невеликих горбочків. Усі гравці відвертаються, ведучий ховає в одному з горбків монету.

Перший гравець віддає фішку і обирає горбочок, де, як він вважає, має знаходитись монета. Якщо він знаходить монету, то гра починається спочатку.

Якщо гравець не знаходить монету, то віддає ще одну фішку за право продовжити пошук під іншим горбочком.

Гра триває до тих пір, поки не знайдеться монета або у гравців не залишиться жодної фішки.

Можна дещо змінити правила гри: нагребти горбочків за кількістю гравців. У такому випадку гравець, який відшукає монету, забирає фішки тих, чиї спроби виявились марними.

«Швидко по місцях!»

Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців.

За сигналом ведучого: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки. За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем.

Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою.

Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, залежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами. Можна виши­кувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо.

«Космічні перегони»

Гравці утворюють команди. Кожній команді потрібен великий м'яч. Мета гри — простежити, яка команда перша освоїть космос. Перший гравець з кожної команди пробігає через кімнату з м'ячем і котить його назад до наступного гравця. Та команда, яка перша перетне кімнату, виграє і стає володаркою космосу.

«Одвічний рух»

Усі учасники гри сідають у коло. Один гравець починає показувати фізичні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри.

«Золоті ворота»

Двоє ведучих, узявшися за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню:

Золоті ворота

Пропускають не завжди.

На перший раз прощається,

На другий раз забороняється,

А на третій раз — не пропустимо вас!

Усі інші учасники, поки лунає пісня, пробігають крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «упіймався», виходить з гри.

«Ми веселі малята»

На протилежних сторонах майданчика чи зали відзначаються лініями два «будинки», де «мешкають» дві команди. Відстань між ними 15—20 кроків.

По черзі гравці проказують хором: «Ми веселії хлоп'ята. Любим бігати і грати. Ми веселії хлоп'ята, спробуй нас наздогнати!» У цей час одна команда виходить зі свого«будинку» і «хизується» перед супротивниками. Останні мають право починати ловити, коли будуть вимовлені слова: «Спробуй нас наздогнати!»

Ті, кого спіймали до лінії «будинку», переходять до команди суперників. Після чого «наступає» інша команда.

Гра триває доти, доки в одній із команд не залишиться жодного гравця.

«Поміняйтеся місцями»

Гравці сидять на стільцях у колі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим, у кого, наприклад, блакитні очі (шнурки на черевиках, імена починаються чи закінчуються на букву «А»). Під час пересаджувань гравців ведучий має хутенько сісти на звільнене місце. Той, хто залишиться без місця, стає ведучим.

«Зміна місць»

Дві команди шикуються в шеренги одне навпроти одного. За командою ведучого гравці команд міняються місцями.

Перемагає та команда, яка першою вишикується в шеренгу.

Гру можна урізноманітнити, змінюючи початкове положення, стоячи спиною одне до одного, сидячи обличчям одне до одного, спиною одне до одного, лежачи на животі, лежачи на спині тощо.

«Художня естафета»

Інструкція: «Намалюйте по черзі свій портрет (знак зодіаку тощо), передаючи маркер як естафетну паличку».

«Спробуй утекти»

Усі учасники об'єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. Посередині майданчика окреслюється зона завширшки два метри. У цій зоні стоїть ведучий, який має ловити гравців, що перебігають через зону на інший бік ігрового майданчика. Усі піймані ведучим гравці мають йому допомагати ловити, не залишаючи при цьому зони. Гра триває доти, доки залишиться один не пійманий гравець. Він і буде переможцем.

«Кумоньки»

Для цієї гри потрібно намалювати чотирикутник. Четверо учасників стають на відведені куточки. Ведучий підходить до одного з гравців і говорить: «Кумонько, дай ключі!» Гравець у кутку відповідає: «Іди геть, там постукай». У цей час інші гравці перебігають з кутка в куток. Якщо ведучий устигне стати у кутку, на його місце стає гравець, що залишився без кутка.

«Вікінг, тостер, слоник»

Гра на увагу. Грають у колі. Ведучий показує на гравця і говорить, приміром, «вікінг», дитина «робить собі ріжки», а її сусіди праворуч і ліворуч починають «веслувати». При слові «слон» гра­вець показує хобот, а його сусіди «приставляють до нього вуха»; «тостер» — гравець підстрибує, а його сусіди присідають і «сичать». Ведучий називає імена центральних гравців. Якщо хтось із трійки ловив ґав, він стає ведучим.

«Кульковий салют»

Кожен гравець зі своєю кулькою має добігти до стільця і лопнути кульку, сівши на неї. І лише потім передавати естафету.

«Сліпий і поводир»

Ролі розподіляються по парах. Один учасник, «сліпий», заплющує очі й наосліп вивчатиме світ. «Поводир» допомагає «сліпому» як може. Через певний час вони міняються ролями. Після гри обмінюються відчуттями, як сприймати світ без одного органа відчуттів.